Так буває, що іноді ми стаємо свідками злочину.
Це може статися у будь-який момент. Що робити в такому випадку?
Логічно повідомити про злочин в компетентні органи. Проте це можливо не завжди. Буває так, що ця беззаперечно справедлива дія несе за собою небезпеку для свідка. З іншої сторони існує відповідальність за приховування злочину. Яке воно та коли застосовується?
В першу чергу слід розібратися у поняттях та термінах. Існує окремо ” неповідомлення про злочин” і ” Приховування злочину”. Це юридично різні речі. Як їх відрізняють? За критерій береться факт активності чи пасивності особи.
Неповідомленням про злочин буде вважатися випадок, коли людина знала про те, що злочин готується чи вже скоєний, але не повідомила в компетентні органи. При цьому активних дій і допомоги злочинцю вона не надавала.
Приховуванням злочину буде вважатися активна діяльність, направлена на те, щоб про злочин і його обставини ніхто не дізнався, зокрема державні органи правопорядку.
Відповідальності за неповідомлення про злочин немає. Проте в законі все ж є нюанси, котрі важливо знати.
Загальної статті, за якою неповідомлення про злочин каралось би, у Кримінальному кодексі немає. Проте є спеціальні, а в них свої моменти.
Наприклад, посадова особа, котра не повідомила про злочин своїх підлеглих чи підконтрольних, буде нести за це відповідальність. Такі дії кваліфікують за статтями, котрі стосуються службової діяльності.
Існує також таке поняття, як завідомо неправдиве повідомлення про злочин. Воно передбачає дачу фальшивих свідчень, направлених на приховування відомостей про злочин, скоєний іншою особою.
Законодавство включає поняття ” Відмова” від дачі показів ( ст. 385 КК).
Із вищезазначеного випливає, що звичайні громадяни не мають обов’язку повідомляти про чужі чи свої злочини. А ось посадові особи в певних ситуаціях такий обов’язок мають. Людина повинна інформувати про злочин, якщо на неї юридично покладений відповідний спеціальний обов’язок.
Кримінальна відповідальність не наступає, якщо злочин без попередньої домовленості приховають члени сім’ї чи близькі родичі. Коло цих людей визначається законом.
Під приховуванням розуміють виключно активні дії, направлені на приховання злочинця в безпечному місці, прибирання слідів злочину, знаряддя, яких- небудь фактів, котрі стосуються протиправного діяння.
Норма застосовується, якщо приховування злочину не було обіцяним зловмиснику заздалегідь. Якщо ж все відбувалося за домовленістю чи обіцянкою, то такі дії вважають співучастю. Це окрема кваліфікація.
Чи є обов’язок повідомляти про злочин у поліграфологів?
Ні, спеціалісти, котрі працюють на детекторі брехні, згідно законодавства не повинні нікому повідомляти про отримані результати. Але тим не менш вони можуть це зробити, якщо дізналися про скоєний злочин або протиправне діяння, котре готується. Рішення приймається поліграфологом на основі особистих цінностей і близьких норм моралі.
А ось відповідальність за приховування злочину для поліграфологів є. Стаття 396 КК передбачає арешт строком до трьох місяців, обмеження чи позбавлення волі на строк до трьох років у випадку приховування тяжкого чи особливо тяжкого злочину.
